Бандитам - тюрми

Коли я лише починав свою юридичну кар‘єру, то був прихильником жорсткої, радикальної концепції ділити свій світогляд на чорне та біле: так або ні, винний чи не винний і т.п.

Залишки юнацького максималізму змушували мене ставити питання руба, а всі інші другорядні моменти - для мене були лише деталі, які на суть, як мені здавалося, не впливають.

Лише з роками, розпочавши повноцінну практику кримінального права та поринувши у справи, де від мого світосприйняття залежать долі людей, які можуть втратити більше десяти років свого життя, уявлення та підходи до тлумачення бачення об‘єктивної істини почали поволі змінюватися. 

Зараз я із жахом спостерігаю за тенденцією, коли всі навколо прагнуть «крові»: усіх растрєлять, пасадіть, канфіскавать. Як тільки у соцмережах з‘являється якась нова резонансна справа, то всі навколо одразу все знають, жваво коментують, критикують адвокатів, ототожнюють їх з клієнтами тощо. Утворився якийсь масовий психоз у формі колективної популістично-обвинувальної свідомості, що мені, як адвокату, муляє око.

Чим це погано? Тим, що правоохоронні органи вбачають у цьому певний кредит довіри суспільства та мовчазну згоду на здійснення своїх функцій за межами здорового глузду. Якщо ви не зі світу юриспруденції і жодного разу не тримали в руках обвинувальний акт або хоча б підозру, то ви навіть не уявляєте, яка іноді, вибачте мене за мій французький, «шляпа» там може бути написана.

Якщо ви прихильник концепції «навести порядок жорсткою рукою», то з імовірністю 99% у вас ніколи не проводили обшук. Як тільки ви у будь-якій ролі потрапите у систему кримінального судочинства, то ви «офігієте, Валєра» (с). Ви будете кричати про свавілля так голосно, як не снилося жодному переможцю «Караоке на Майдані».

Світ не ділиться на чорне та біле. В Україні неможливо вести бізнес (принаймні у якихось суттєвих масштабах) і не мати хоча б підозру. Як і не можна обіймати якусь із ТОП-посад державної служби і не вчинити розтрату/привласнення/недбалість/перевищення/перешкоджання/підробку і далі за переліком.

Чи існують серед таких посадовців нігадяї? Та безумовно. Їх повно. Але я бачив матеріали справ, де будь-які дії посадової особи, що б вона не вчинила, становитимуть склад якогось злочину. При тому, що ці дії вона вчиняти повинна, бо це її посадові обов‘язки. Навіть якщо не буде робити нічого - то також вчинить злочин. Так працює система: хтось завжди у чомусь має бути винний, навіть якщо він не винний.

Власне, із бізнесом приблизно усе так само. Створіть товариство з оборотом у 100 млн грн - і до вас прийдуть та обов‘язково щось знайдуть. Навіть якщо у вас будуть найкращі юристи та бухгалтери. Навіть якщо ваше життєве кредо - ніколи не порушувати закон. Ви обов‘язково щось привласните/ухилитесь/завдасте збитків, бо так працює система. А якщо зайдете у світ тендерів і, не дай Боже, щось там виграєте - вам кінець.

Я стримую свої знавіснілі пориви внутрішнього популізму та намагаюся публічно не коментувати ті чи інші справи, бо іноді важко дати раду тим кримінальним провадженням, які я супроводжую і до матеріалів яких маю повний доступ: розібратися, що до чого, фізично прочитати п‘ять-десять сотень томів справи...(хто займається кейсами НАБУ знає, які там бувають об‘єми) Що ж казати про справи, які можна оцінити лише по заголовках у стрічках новин.

Іноді читаєш у ЗМІ про свою ж справу, яку ведеш, а там «знавці» й без доступу до матеріалів усе розібрали, усе там їм зрозуміло. У коментарях десятки «експертів» провели всі необхідні дослідження та й вирок уже призначили, аби, як кажуть, двічі не вставати. 

Яка мораль цієї байки? Все доволі просто. Не будьте черговим елементом системи безумовного і тотального обвинувачення всіх і вся без належного доступу до тієї чи іншої інформації. Бо цей дракар може приплести і по вас. Завтра хтось скаже, що і ви черговий крадій/зрадник/вбивця/педофіл. Це гра у яку можна грати вдвох.

Я розумію, що усі втомилися від цього розгардіяжу, який за своїми масштабами дійсно вражає, але чи допоможе прагнення суспільства до поліцейщини навести реальний лад у державі - я не певен. 

А ви що думаєте? Чи все таки:  «бандитам - тюрми» ?